білуватий
Білуватий, -а, -е. Бѣловатый. Снігову хмару можно зараз примітити, бо вона білувата. На небі ходють круглі білуваті хмари.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 67.
Том 1, ст. 67.