карита

Карита, -ти, ж. = карета. Вийшов він із карити. О. 1862. II. 59.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 222.

Випадкові слова

Виґуляри, -рів, м. мн. = окуляри. Добре, очі мої, я вам виґуляри куплю. Рудч. Ск. І. 18.

повністю...

Гуну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Зміев. у. Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Мкр. Г. 31. Собаки так і гунули, та вп'ять назад. О. 1861. V. 72.

повністю...

Виречи, -чу, -чеш, гл. = виректи. Вх. Лем. 398.

повністю...