капар
Капар, -ра, м. 1) Обѣднѣвшій, обпитавшій. В капар, на капар переходити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. 2) — ру. Насосъ. 3) Снарядъ для забиванія свай.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 216.
Том 2, ст. 216.