канонадити

Канонадити, -джу, -диш, гл. Стрѣлять изъ пушекъ. На турчина бив нею, канонадив. К. ПС. 65.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.

Випадкові слова

Во пред. = в. (Рѣдко употребляемое). Та й поїхав на Вкраїну до дівчини во гостину. Чуб. V. 43.

повністю...

Мря́ка, -ки, ж. Густой туманъ съ мелкимъ дождемъ. Вночі і ожеледь, і мряка, і сніг, і холод. Шевч. 657. Ум. мрячка.

повністю...

Кролик, -ка, м. 1) = кріль. То це прийде кролик, улізе в мішок. Рудч. II. 12. 2) = крілик. Вх. Лем. 428.

повністю...