калюка
Калюка, -ки, ж. Большая, сильная грязь. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 212.
Том 2, ст. 212.