каліцтво
Каліцтво, -ва, с. Калѣчество, увѣчье. Спінило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 211.
Том 2, ст. 211.