істина
Істина, -ни, ж. 1) = і́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав. 2) Истина. Пресвята Діва мовит: «О, істина, же воскрес».
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 199.
Том 2, ст. 199.