золотарь
Золотарь, -ря́, м. 1) Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Золотарь, золотарик, скуй мені персник. Сусіди кажуть, що нема вдома, що пішов до золотаря. 2) Насмѣшливое названіе очистителя отхожихъ мѣстъ. Ум. золота́рик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Том 2, ст. 178.