знайко
Знайко, -ка, м. Знающій, свѣдущій. Знайко біжить, а незнайко лежить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 169.
Том 2, ст. 169.