згуляти
Згуляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Прогулять безъ работы. Увесь день робить і часиночки не згуляє. Ох рад би я, моя мати, середу згуляти. 2) Погулять. Ой ледащо невісточка, — не хоче робить: тілько спати та гуляти. Скажи ти, зозуле, скажи ти, сивенька, хто в світі найлучче згуляє? 3) Поиграть, сыграть. А згуляєм, брате, в переваги? — Згуляєм!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 141.
Том 2, ст. 141.