звідси

Зві́дси, зві́дсі, зві́дсі́ль, звідсіля́, нар. Отсюда. Шкода ж тя, козаче, звідси відсилати. Гол. І. 104. Іди собі звідсі! Рудч. Ск. І. 70. Пусти мене звідси додому на Вкраїну. Чуб. V. 344.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 131.

Випадкові слова

Губокопи́лка, -ки общ. Тотъ, который часто губи копилить, т. е. сердится или важничает. Конст. у.

повністю...

Здобувани́на, -ни, ж. = здобуток.

повністю...

Усипати II, -паю, -єш, гл. Спать, засыпать. Мати сина колихала, дні і ночі не всипала. Грин. ІІІ. 381.

повністю...