звеселіти

Звеселі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Повеселѣть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35).

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 129.

Випадкові слова

Знакомитель, -ля, м. Знакомый. У мене є в Охтирці знакомителі. Харьк. у.

повністю...

Шлямувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Очищать дно пруда. 2) Перемывать кишки при приготовленія колбасъ.

повністю...

Поотуманювати, -нюю, -єш, гл. Обмануть, одурачить (многихъ).

повністю...