звада
Зва́да, -ди, ж. Ссора, распря, раздоръ. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ум. звадка. Нема тії хатки, де б не було звадки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 127.
Том 2, ст. 127.