засув
За́сув, -ва, м. 1) = засов. 2) Часть лавча́стого замка́. Cм. лавчастий. 3) Часть отримача.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 103.
Том 2, ст. 103.