зарібок
Зарі́бок, -бку и за́ріб, -робу, м. Заработокъ. Більше зарібку матимеш. Чи не однаковий хліб, де його заробити, — аби зарібок був чесний. Як отож він правуватиме та хазяйнуватиме, то ніякого зароби не буде ні йому, ні людям.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 89.
Том 2, ст. 89.