Перейти до вмісту
Словник Грінченка

запрет

Запре́т, -ту, м. 1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. Н. п. 2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила. Новомоск. ( Залюбовск.).

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 85.