запопадати 2
Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 83.
Том 2, ст. 83.