заневільний
Заневі́льний, -а, -е. Лишенный воли, свободы, подневольный. Плаче та ридає, що долі немає, заневільний світ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 71.
Том 2, ст. 71.