залляти

Залля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = залити. Лучче було мене, мати, в купелі залляти, ніж такую нещасную на світ видавати. Чуб. V. 361.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 60.

Випадкові слова

Досто́ювати, -то́юю, -єш, сов. в. досто́яти, -то́ю, -їш, гл. 1) Достаивать, достоять. І в церкві достояла мов спокійна. МВ. І. 102. 2) Дозрѣвать, дозрѣть. (Конопелькам) не дали вітри да достояти. Грин. ІІІ. 122.

повністю...

Балберочний, -а, -е. Употребл. въ выраж.: балберна или балберочна снасть = балбера. Черном.

повністю...

Біжачий, -а, -е. = Бігучий. Голосочок був у неї наче струмочок прудко біжачий. МВ.

повністю...