заковтати
Зако́втати, -таю, -єш, гл. Постучать. Із ловів приїхав і в двері заковтав.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 50.
Том 2, ст. 50.