безувірний
Безувірний, -а, -е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. 2) Злой, безсердечный. Cм. бузувірний.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 47.
Том 1, ст. 47.