завада
Зава́да, -ди, ж. Препятствіе, помѣха, затрудненіе. То завада є йому, що воно не зійшло. бу́ти на зава́ді. Служить помѣхою, мѣшать. Йому й муха на заваді. Поганому животові й пироги на заваді. ста́ти на зава́ді. Помѣшать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 11.
Том 2, ст. 11.