забава
Заба́ва, -ви, за́бавка, -ки, ж. 1) Забава, игрушка; развлеченіе. Рости, сину, в забаву, козачеству на славу. Людям дівчину дарю і всі свої забави, беру люльку і тютюн та й іду в гусари. Положу деревинку в колисочку та буду колихати: буде мені забавка. Зірвала квітку з голови, кинула мені на забавку. Ой наступив, наступив чорний віл на ноги, одкинувши всі забави, хватайся за роги.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 2.
Том 2, ст. 2.