жупання
Жупа́ння, -ня, с. соб. отъ жупан. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 492.
Том 1, ст. 492.