жовто

Жо́вто нар. Желто. Сади роскішні, доріжки помеж деревом ніби жовто помальовані. Левиц. І. Г. 214. Голова морочиться, в очах мені жовто. Левиц. І. 73.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 489.

Випадкові слова

Пообжирати, -ра́ю, -єш, гл. Обожрать (во множествѣ).

повністю...

Гійво, -ва, с. Огромная грязь. Аф. 358.

повністю...

Бейкати, -каю, -єш, гл. Кричать на звѣря. Cм. тюкати. Вх. Зн. II.

повністю...