жиденя
Жиденя́, -ня́ти, с. Жиденокъ. Жиденята і жиди так і хватають та їдять, аж за ушима лящить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 483.
Том 1, ст. 483.