женило

Жени́ло, -ла, м. Насмѣшливо: парень, котораго пора женить. Сим. 177. То таке женило аж під стелю. Рудч. Ск. II. 107.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 478.

Випадкові слова

Відживити Cм. відживляти.

повністю...

Побрудніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться грязнымъ.

повністю...

Яйкати, -каю, -єш, гл. Кричать яй, жаловаться, охать. Желех.

повністю...