дяченя

Дяченя́, -ня́ти, м. Ребенокъ дьячка. Мкр. Н. 25. Душенини доволі, а їсти ніколи: потерпіте, дяченята, до божої волі. Чуб. V. 1081.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 463.

Випадкові слова

Нароби́ти, -ся. Cм. наробляти, -ся.

повністю...

Сквапливий, -а, -е. Торопливый, поспѣшный. Суд сквапливий рідко буває справедливий. Ном. № 7379.

повністю...

Посушитися, -шу́ся, -шишся, гл. Посушиться. В середині каша була і кабиця за для вогню, часом щоб було де погріться і посушиться. Стор. II. 182.

повністю...