дюрка

Дю́рка, -ки, ж. = дірка. Юрку, Юрку, наплюй в дюрку. Ном. № 12718.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 461.

Випадкові слова

Відбірка, -ки, ж. У оконщиковъ: инструментъ для образованія кромокъ въ рамахъ. Вас. 149.

повністю...

Зая́кати, -каю, -єш, гл. Заговорить, закричать: «Я! я!» Братця! хто хоче горілку панську пити? — Я! я! я! так усі й заякали. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

повністю...

Давну́ти, -ну́, -неш, гл. см. Давити. Желех.

повністю...