дрібниця

Дрібни́ця, -ці, ж. 1) Мелочь, пустякъ. 2) — пла́хта. Мелкоузорчатая плахта. Вийди, вийди, молодице, з відром по водицю, нехай гляну, подивлюся на плахту дрібницю. Чуб. V. 675. Виткала молода дівчина дві плахти дрібниці. Лавр. 162. 3) мн. дрібни́ці. Мелко заплетенныя косы. Св. Л. 2. Росчесала русу косу, заплела в дрібниці. Гайсин. у. 4) Родъ сѣти для ловли рыбы въ Днѣстрѣ. Браун. 12. Ум. дрібни́чка, дрібни́ченька. Ном. № 14029. Ой плахотка-дрібниченька по тросточці червцю. ЗОЮР. II. 241.