дочиста
До́чиста нар. Совершенно все. Ззіли цілого кавуна дочиста. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, ей, розберуть дочиста. Забрав усе дочиста.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Том 1, ст. 437.