достягати
Достяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. достигти́, -гну́, -неш, гл. = досягати 1—3. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставав і військову суремку в головах достягає.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 432.
Том 1, ст. 432.