домочувати
Домо́чувати, -чую, -єш, сов. в. домочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Домачивать, домочить. Своїх конопель домочу та й вам трохи поможу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 420.
Том 1, ст. 420.