дозирати
Дозира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. дозріти (дізріти), -рю́, -ри́ш, гл. 1) = Доглядати, доглянути. Не будеш діток моїх дозирати. Треба пильно тих лукавих ходів дозирати. 2) Видѣть, увидѣть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 411.
Том 1, ст. 411.