довготелесий
Довготеле́сий, -а, -е. Длиннотѣлый. Высокій человѣкъ. Яких я бачив там звірюк, довготелесих та страшних гадюк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 402.
Том 1, ст. 402.