добровільний
Доброві́льний, -а, -е. Доброжелательный. Да чи він (батько женихів) добрий, да чи добровільний, да чи такий, як мій рідний.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 399.
Том 1, ст. 399.