дно
Дно, -дна, с. Дно. Ходить, як лин по дну. Ой там плавало судно, позолочуване дно. Ум. Де́нце, де́нечко. Сопілочка з барвіночку, калинове денце. Хам тільки на денці... гуща зосталася.... пів чарочки. Ой у полі та озеречко, там плавало та відеречко, соснові клепки, дубове денечко. Ув. Дни́ще.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 394.
Том 1, ст. 394.