днина
Дни́на, -ни, ж. День. Яка весняна днина, а він цілий день не їв. Ой не хвалися, не ти ж їх кохала: кохала ненька старенька ясного сонця прошив віконця, ясної днини против кватири. Ум. Дни́нка. В суботу на годинку, в неділю на всю днинку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 394.
Том 1, ст. 394.