дідько
Ді́дько, -ка, с. Чортъ, дьяволъ, домовой. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Ді́дька ма́ти. Не имѣть ничего. В кишені дідька має.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Том 1, ст. 389.