діб

Діб, доби́, ж. 1) Время, пора. А молодиця наша саме у цю діб.... постерегла злодія. Кіев. г. Тепер нічна діб, — не дорого збиться з шляху. Кіев. г. Вже оця діб береться, мало не північ, а його й досі нема. Кіев. г. На вся́ку діб. Во всякое время. 2) Возрастъ, лѣта. Сей чоловік у вашу діб. Этотъ человѣкъ вашихъ лѣтъ. Лебедин. у. Коли старий чоловік, — буде мені батьком; коли середній, — буде мені братом, а коли у мою діб, — буде мені милий. Мнж. 51. Cм. Доба.