динячий
Ди́нячий, -а, -е. Дынный. Диняче бадилля. Динячі кабачки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 384.
Том 1, ст. 384.