дивуватися

Дивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Удивляться. Кв. II. 324. Довго, довго дивувались на її уроду. Шевч. 30. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Ном. № 4908. Від дурня чую, то ся не дивую. Ном. № 6280. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Дивува́тися з чо́го. Удивляться чему.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.

Випадкові слова

Підглибляти, -ля́ю, -єш, сов. в. підглиби́ти, -блю́, -биш, гл. Углублять, углубить борозду. Богод. у.

повністю...

Труба, -би, ж. 1) Труба, музыкальный инструментъ. Ісправ мені три труби, да й усі три мідяні. Макс. Ум. трубка, трубонька, трубочка.

повністю...

Бухати, -хаю, -єш, гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму. Мир. Пов. II. 116. 3) Стрѣлять, палить. Бухають з гармат.

повністю...