дерій
Дері́й, -рія́, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. 2) Напильникъ. 3) Тотъ, который деретъ овечью шерсть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 371.
Том 1, ст. 371.