Перейти до вмісту
Словник Грінченка

деренчати

Деренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 369.