двадцятеро
Два́дцятеро чис. Двадцать душъ, штукъ и пр. Двадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка. Ум. Двадцяті́рко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 360.
Том 1, ст. 360.