ґелета
Ґеле́та, -ти, ж. Деревянный сосудъ, боченокъ. Ум. Ґеле́тка. Купують ґелетку сиру. Cм. Гелета.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 348.
Том 1, ст. 348.