ґалаґан
Ґалаґа́н, -на, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. 2) Большой мѣдный горшокъ. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. 4) Икра изъ бѣлой рыбы. 5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 346.
Том 1, ст. 346.