грядка
Гря́дка, -ки, ж. 1) Гряда, грядка. Сидить як морква в грядці. Ум. Гря́дочка. 2) = Гряда 2. 3) = Гряда 4. 4) Рядъ сноповъ положенныхъ для обмолачиванія. А ну, — каже, — молоти, небоже, скоріш!... І стане у грядки, і вже так було почне вимахувать ціпом. 5) Сягну́ти в чужу́ гря́дку. Сойтись съ чужой женой.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 334.
Том 1, ст. 334.