грудуватий
Грудува́тий, -а, -е. 1) Въ комкахъ находящійся, комковатый. Грудувата рілля. На гречків'ї жито посіяв, а на ріллі ні. бо грудувата й дощу нема. 2) О дорогѣ: кочковатый, колоткій. Грудувата дорога, а проте їхать нічого (т. е. сносно).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 332.
Том 1, ст. 332.