гробарь

Гроба́рь, -ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 329.

Випадкові слова

Сушениці, -ниць, ж. Сушеные фрукты. Гол. IV. 531. Шух. І. 141.

повністю...

Трандахи́ловий, -а, -е. Сиреневый. Шейк.

повністю...

Спіднярка, -ки, ж. Доска на днѣ желѣзнаго кузова. Вх. Лем. 469.

повністю...